О. В. ГОГОЛЬ,

керівник кафедри початкових класів,

вчитель початкових класів

МЕТОД ПРОЕКТІВ – ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В НАВЧАННІ

Багатьом відома така притча: «Звернувся до монаха бідняк: «Дай мені риби!  Я голодний”. Монах мовчки віддав йому вудку». Повчальний зміст зрозумілий: треба давати не стільки їжу, скільки засіб її добування. Цей висновок стосується цілей та завдань, що стоять перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві. Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Важливіше навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці.

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, спроможну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. 

10 КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ:

• Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. 

• Основні компетентності у природничих науках і технологіях. 

• Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. 

• Уміння вчитися впродовж життя. 

• Спілкування іноземними мовами. 

• Математична компетентність. 

• Ініціативність і підприємливість. 

• Обізнаність та самовираження у сфері культури. 

• Екологічна грамотність і здоровий спосіб життя. 

• Соціальна та громадянська компетентності. 

Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них діти набувають під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння:

• уміння читати і розуміти прочитане; 

• уміння висловлювати думку усно і письмово; 

• критичне мислення; 

• здатність логічно обґрунтовувати позицію; 

• виявляти ініціативу;

• творити; 

• уміння розв’язувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення;

• уміння конструктивно керувати емоціями; 

• застосовувати емоційний інтелект;

• здатність співпрацювати в команді. 

Сучасні умови життя потребують, аби людина мислила і працювала творчо, а також уміла приймати нестандартні рішення. Саме цим зумовлена нині увага педагогів до інновацій. Сьогодні метод проектів вважається одним із найперспективніших методів навчання, адже він створює умови для творчої самореалізації тих, хто навчається, підвищує мотивацію до навчання і сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, формує навички пошуково- дослідницької технології.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він застосовувався як у вітчизняній дидактиці, так і в закордонній. Виник у 20-ті роки минулого століття у США. Цей метод пов’язують з ідеями гуманістичного напряму в філософії й освіті, висунутими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В. Х. Килпатріком. Останнім часом цьому методу приділяється пильна увага в багатьох країнах світу. Метод проектів набув поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їх практичного застосування для розв’язування конкретних проблем дійсності в спільній діяльності. Все, що я пізнаю, я знаю, навіщо це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосовувати – основна теза сучасного розуміння методу проектів.

Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену ними роботу. Зазвичай захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які створили учні. Крім того, іноді доцільно пропонувати дітям підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.

Після захисту проекту виготовлені вироби можна подарувати людям, чиї потреби вивчали діти, членам родин учнів, можна передати у дитячий садок. Важливо, щоб діти відчули потребу у тих виробах, які вони самостійно виготовили, пройнялися  атмосферою свята під час презентації.

Дуже важливе питання, що має стимулюючий характер, – оцінювання виконаних проектів. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, аби кожен проект «переміг» у якійсь номінації. Наприклад, можливі такі номінації: «Пізнавальний проект», «Потрібний проект», «Пам’ятний проект», «Яскравий проект», «Веселий проект» тощо. Окрім особистих призів можна приготувати спільний приз для усього класу за успішне завершення проектів. Це може бути похід до лісу, на виставку, в музей, на екскурсію і т.д.

Роль учителя в проектній діяльності

Учні відрізняються один від одного не тільки різним рівнем підготовленості до засвоєння знань. Кожен із них володіє більш стійкими індивідуальними особливостями, які не можуть (та й не повинні) не враховуватися викладачем. Водночас ці індивідуальні особливості накладають свої вимоги на організацію навчального процесу. Індивідуальні відмінності стосуються й пізнавальної сфери дітей: одні мають зоровий тип пам’яті, інші – слуховий чи зорово-руховий і т.д. У одних наочно-образне мислення, а в інших – абстрактно-логічне. Це означає, що одним легше сприймати матеріал за допомогою зору, іншим – на слух; комусь потрібне конкретне уявлення матеріалу, іншим – схематичні дані тощо. Нехтування індивідуальними особливостями учнів при навчанні призводить до виникнення в них різного роду труднощів, ускладнює шлях досягнення поставлених цілей. При цьому вчитель виступає не як керівник, а як фасилітатор, тобто як людина, яка створює сприятливі умови для самостійного й осмисленого навчання,  активізує та стимулює допитливість і пізнавальні мотиви учнів, організовує групову навчальну роботу, підтримує прояви оперативних тенденцій, надає учням різносторонній навчальний матеріал. 

Разом із тим учитель повинен ураховувати суперечливий характер самої діяльності учня: суспільна за змістом, за формою реалізації вона індивідуальна (засвоєні знання і вміння є власністю окремого учня). У цьому є небезпека егоїстичної спрямованості навчання, коли воно втрачає свій суспільний сенс. Для уникнення цієї небезпеки вчитель повинен знайти шляхи застосування знань і вмінь, отриманих учнями в навчальній діяльності,  суспільно корисній праці, життєдіяльності класного і шкільного колективів. 

Таким чином, для активізації пошуково-дослідницької діяльності молодших школярів у навчальному процесі необхідне поєднання індивідуальних і колективних форм роботи. 

Роль учителя при виконанні проектів змінюється залежно від етапів роботи над проектом. Однак на всіх етапах педагог виступає як фасилітатор, тобто помічник, він не передає знання, а забезпечує діяльність школяра, тобто: 

Консультує. Моделюючи різні ситуації, трансформуючи освітнє середовище, учитель спонукає учнів до постановки  запитань, роздумів, самостійної оцінки того чи іншого явища тощо. При реалізації проектів учитель – це консультант, який повинен утриматися від підказок, навіть коли бачить, що учні «роблять щось не так». 

Мотивує. Високий рівень мотивації – основа успішної роботи над проектом. Під час роботи вчитель повинен дотримуватися принципів, які розкривають перед учнями ситуацію проектної діяльності як ситуацію вибору і свободи самовизначення.

Фасилітує. Допомога учням у процесі роботи над проектом виражається не в передачі знань і вмінь, які можуть бути практично реалізовані у проектній діяльності, мінімальний їх набір учень повинен був засвоїти на уроках, що передують роботі над проектом; інші необхідні відомості отримає, працюючи над збиранням інформації на різних етапах проекту. Вчитель також не вказує в оціночній формі на недоліки або помилки в діях учня, на неспроможність проміжних результатів. Він провокує запитання, роздуми, самостійну оцінку діяльності, моделюючи різні ситуації.

Спостерігає. Спостереження, яке проводить керівник проекту, спрямоване на отримання ним інформації, що дозволить учителю продуктивно працювати під час консультації, з одного боку, і ляже в основу його дій з оцінки рівня сформованості компетентностей учнів, з іншого.

Роль учнів у навчальному процесі принципово змінюється в роботі над проектом: вони є активними його учасниками, а не пасивними статистами. Іншими словами, учень стає суб’єктом діяльності. При цьому школярі вільні у виборі способів і видів діяльності для досягнення поставленої мети. Їм ніхто не нав’язує, як і що робити. 

         Слід визнати, що кожен учень має право: 

• не брати участі ні в одному з поточних проектів; 

• брати участь одночасно в декількох проектах у різних ролях; 

• у будь-який момент почати новий проект. 

Роль учня в процесі виконання проекту змінюється залежно від етапів роботи. Але на всіх етапах він: 

Вибирає (приймає рішення). Слід пам’ятати, що надаючи право вибору, ми не тільки мотивуємо учня, а й формуємо в нього почуття причетності. Вибір повинен закріпитися в свідомості учня як процес прийняття на себе відповідальності. 

Вибудовує систему взаємовідносин з товаришами, учителями. Йдеться не тільки про рольову участь у командній роботі. Взаємодія з учителем-консультантом дає можливість освоїти ще одну рольову позицію. Вихід за межі школи в пошуках інформації або для перевірки (реалізації) своєї ідеї змушує вступати у взаємини з дорослими людьми (бібліотекар, двірник та ін.) і однолітками з нових позицій. Стосовно дорослих відбувається перехід з позицій соціальної інфантильності (він – відповідальний опікун, я – безвідповідальний споживач) на позиції співпраці (він – професіонал, виконує свою роботу й ухвалює рішення; я – людина, яка робить конкретну справу й несе за неї відповідальність). 

Оцінює. На кожному етапі виникають різні об’єкти оцінки. Учень оцінює «чужий» продукт – інформацію з позицій її корисності для проекту, запропоновані ідеї з позиції їх реалістичності тощо. Водночас він оцінює продукт своєї діяльності і себе в процесі цієї діяльності. Для того, щоб навчити школярів адекватно оцінювати себе й інших, необхідно дати їм можливість поміркувати над тим, що дала кожному з них участь у проекті, якими є складники успіху, що не вдалося (нерозуміння, брак інформації, неадекватне сприйняття своїх можливостей тощо). Навіть невдалий проект має велике позитивне педагогічне значення. Аналіз (самоаналіз) об’єктивних і суб’єктивних причин невдач, несподіваних наслідків діяльності, розуміння помилок посилюють мотивацію для подальшої роботи, наприклад, формують особистий інтерес до нових знань, якщо «провал» проекту обумовлений неправильною інтерпретацією інформації або неперевіреними даними. Подібна рефлексія дає можливість сформувати оцінку (самооцінку) навколишнього світу і себе в мікро- і макросоціумі. 

Роль батьків у проектній діяльності

Існує думка, що не можна розвинути те, чого немає всередині, що не стало компонентом структури людської сутності. Іноді бажане можна сформувати, тобто привнести ззовні. Суб’єктом цього привнесення може виступати не тільки сама людина, а й навколишнє середовище, найближче оточення. Таке положення дозволяє виділити роль сім’ї в збагаченні дослідницького досвіду дитини. 

Необхідною умовою для роботи над проектом, особливо в молодшому шкільному віці, є допомога з боку батьків, включеність батьків у роботу.

Сім’я багато в чому визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій дитини. Сім’я ж створює й умови для розвитку дослідницької активності школяра. Якщо батьки з самого початку будуть байдужі до проявів дослідницької активності дитини, природна цікавість, творче начало дитини буде згасати. Залучення батьків необхідне для встановлення взаємовідносин між дітьми та батьками, для налагодження плідних зв’язків між сім’єю і школою. 

Коли діти бачать, що їхні батьки беруть участь у роботі вчителя, у них зростає відчуття власної значущості. Дітям дають зрозуміти, що найголовніші дорослі в їхньому житті піклуються про них. 

Пам’ятка для батьків,

чиї діти включаються у проектну роботу в школі

Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. Пам’ятайте: ви відіграєте роль джерела інформації нарівні з іншими – такими, як книги, фільми, Інтернет та інші. Право вільного вибору джерела інформації надається дитині!

Отже, що ж таке метод проектів і яка можлива роль батьків на кожному етапі виконання проекту?

 Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:

• вибір теми проекту;

• висунення попередніх ідей;

• вибір найкращої ідеї;

• планування проектної діяльності;

• оцінка та самооцінка проекту; 

• презентація проекту.

Покажемо це схематично:

На етапі підготовки висновків за результатами роботи над проектом дітям може знадобитися допомога у вигляді граматичного та стилістичного контролю.

За результатами виконання проекту готується звіт та публічна презентація. На цьому етапі батьки можуть допомогти провести останню перевірку перед презентацією, провести репетицію виступу, зняти хвилювання перед виступом.

І, нарешті, робота над проектом закінчується оцінкою його результатів і самого процесу. Батьки дають поради, які допоможуть скоригувати діяльність дітей у наступному проекті.  

Таким чином, у ході роботи над проектом батьки: 

• консультують;

• слідкують за виконанням плану;

• вирішують оперативні питання;

• допомагають з попередньою оцінкою проекту;

• беруть участь у підготовці презентації;

• забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.

У результаті сумісної проектної діяльності діти дізнаються багато нового один про одного, поповнюють дефіцит спілкування з дорослими, батьками, у них формується значуще ставлення до поняття «сім’я».

Дружні стосунки між родиною та школою йдуть на користь усім дітям. Коли батьки стають активними помічниками вчителя, діти отримують позитивну мотивацію.

Уся діяльність учителя має бути насичена турботою про створення сприятливого психологічного клімату на заняттях. Досягається це насамперед через поведінку самого вчителя. Метою діяльності вчителя, крім виконання навчальних завдань, є зміцнення впевненості учнів, підтримка позитивної самооцінки та самоповаги. Тільки в такій атмосфері комфорту та взаємоповаги виникає ґрунт, на якому виростають нові ідеї, погляди, міркування. Тільки такий підхід дозволяє учасникам максимально розкрити свої можливості та ефективно працювати.