Н.М. ЛОБАНОВА,

учитель української мови

та літератури

МЕТОД «ШІСТЬ КАПЕЛЮХІВ МИСЛЕННЯ» ЕДВАРДА ДЕ БОНО ДЛЯ РОЗВИТКУ НАВИЧОК РОБОТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ

У дослідженні йдеться про підхід сучасного західного психолога Едварда де Боно до проблеми творчого мислення, розглядається поняття, яке він увів у психологію творчості у 1967році, — «латеральне мислення». Особлива увага приділяється методам розвитку творчого мислення особистості, які за умов їх адаптації можуть бути використані для розвитку творчого потенціалу особистості у будь-якому віці, у будь-якій соціальній сфері.

Розвиток суспільства в нових умовах ставить завдання — формування творчого потенціалу особистості. Сучасному суспільству потрібне не стільки репродуктивне мислення, яке цінне у стабільний час або у час, перенасичений творчою енергією, скільки продуктивне мислення. Сьогодення потребує швидких змін, нових прогресивних ідей, а отже, необхідні конкретні програми, спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості. Ці програми треба впроваджувати у дитячих садках, школах, вищих навчальних закладах, на підприємствах та в інших соціальних інститутах.

На сьогоднішній день проведена велика робота в галузі дослідження творчості, творчого мислення, методів розвитку творчого потенціалу особистості. Але ще досі немає спільного погляду на проблему розуміння сутності творчості, її механізмів, особливостей прояву, на розмежування чи ототожнення творчості та креативності, на взаємозв’язок інтелекту і творчих здібностей. Одні психологи ототожнюють поняття «творчі здібності» та «креативність» і вважають, що креативність є самостійним фактором, який не залежить від інтелекту (Цж. Гілфорд, К. Тейлор, Г. Грубер, Я. О. Пономарьов, Е. П. Торренс). На думку інших − високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень розвитку творчих здібностей і навпаки (Ц. Векслер, Р. Уайсберг, Г. Айзенк, Л. Термен, Р. Стенберг та інші). Поширене також судження про те, що творчих здібностей не існує, головну роль у детермінації творчості відіграють мотивація, цінності, емоційний стан, особистісні риси і т. ін. (А. Танненбаум, А. Олох, Д.Б. Богоявленська, А. Маслоу та інші). Сучасна система освіти орієнтується на середнього учня, акцент робиться на логічному мисленні, процес навчання, як правило, передбачає отримання знань, умінь та навичок з дисципліни. У системі освіти недостатньо уваги приділяється розвитку творчого потенціалу особистості. Водночас суспільство вимагає від особистості творчості. Тому навчання навичкам творчого мислення є насущним завданням сучасної освіти.

 Сьогодні навряд чи хтось буде сперечатися з тим, що навички роботи з інформацією вкрай необхідні. Як їх сформувати? При цьому слід пам’ятати, що в людини немає прямого доступу до істини. Люди розглядають те, що відбувається, з певного ракурсу, з певної культурної, соціальної або теоретичної (якщо йдеться про науку) позиції. Наявність своїх і чужих описів подій, логіки виникнення і розвитку питання або проблеми, наявність базових переконань і культурних приписів часто не дає можливості розуміння тієї інформації, яку людина отримує як від інших людей, так і з книг або із засобів масової інформації. Як правило, виявляється наявність певних стереотипів, конструктів, які не дозволяють побачити подію або осмислити сприйняту інформацію-текст об’єктивно, у «чистому вигляді». 

Едвард де Боно, ототожнюючи творчі здібності і креативність (творчість), вводить у 1967 році поняття «латеральне мислення» (інші терміни у перекладі: «нестандартне», «бокове» «нелінійне» мислення), яке занесене в Оксфордський словник сучасної англійської мови. Саме значення слова «латеральне» означає рух убік. Під латеральним мисленням Едвард де Боно розуміє специфічний процес обробки інформації, спрямований на зміну існуючої стереотипної моделі сприйняття навколишньої дійсності, групування вихідних елементів у найбільш незвичних сполученнях та створення нового пізнання, навчання, нової міжособистісної взаємодії.

Основною ціллю латерального мислення є генерування нових ідей та відхід від старих фіксованих стереотипів та ідей, внесення змін, а не пошук доказів, досягнення евристичного моменту (коли маловірогідний напрямок думки приводить до нової, більш дієвої ідеї). Основні завдання латерального мислення − прийти не стільки до правильного, скільки до ефективного розв’язання проблеми; звільнитись від моделей-кліше, перебудувати стереотипні схеми. Боно виокремив основні принципи латерального мислення:

1. усвідомлення ідей, які панують та є стереотипними;

2. пошук різних підходів до явищ та проблем; 

3. звільнення з-під жорсткого контролю логічного мислення; 

4. використання випадку; 

5. розуміння того, що будь-який кут зору на щось — це тільки один із багатьох можливих кутів зору; 

6. відкидання оцінки, судження; 

7. генерування нових підходів.

Ще одна проблема мислення людини полягає в одночасності протікання розумових процесів та емоційних станів: ми намагаємося зробити занадто багато відразу. Емоції, інформація, логіка, уява, інтуїція і творчість − усе це трансформується одночасно. Метод роботи з розвитку нашого мислення «Шість капелюхів» Едварда де Боно дає можливість  людині, яка мислить, концентруватися на одній справі у певний час. Вона дозволяє відокремити емоції від логіки, творчість від інформації і т.д. Кожен капелюх задає певний спосіб мислення. 

Метод Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення» − простий і практичний спосіб отримати навички практичного мислення для більш об’єктивного сприйняття інформації, якої б сфери це не стосувалося. «Шість капелюхів мислення» − це метод рольової гри. Одягаючи капелюх певного кольору (буквально або подумки), людина грає певну роль, яка їй відповідає, дивиться на себе збоку, а на проблему − з певної точки зору. Змінюючи капелюхи, змінює ролі, ракурс розгляду питання. Використовуючи метод Едварда де Боно, ми можемо поміняти звичне  автоматичне мислення на навмисне і зосереджене. Навмисне мислення дозволяє працювати з інформацією, що надходить, і ситуацією набагато краще. Але не так просто послати собі сигнал про те, що ми бажаємо вийти з рутини і перейти від шаблонного типу мислення, яке копіює, до навмисного. Таким чітким і прозорим сигналом для себе та інших може стати ідіома − капелюхи мислення.

Едвард де Боно у своїй книзі «Шість капелюхів мислення» досить образно пояснює відмінності між двома типами мислення − реагувальним і навмисним. «Коли ви ведете машину, вам доводиться вибирати дорогу, дотримуватися заданого напрямку і слідкувати за рухом іншого транспорту. Ви робите багато швидких дій, продиктованих попередньою або наступною миттю. Ви слідкуєте  за сигналами і реагуєте на них. Це реактивне мислення. Так ось, буденне мислення дуже нагадує керування автомобілем: ви читаєте дорожні знаки і приймаєте рішення. Але ви не складаєте карти. Для складання карт ви використовуєте інший тип мислення: вивчаєте предмет і складаєте план. Це вимагає об’єктивного і нейтрального ставлення. Щоб скласти план, потрібно дивитися ширше. Ця навичка значною мірою відрізняється від простого реагування на дорожні знаки в міру їх появи».

 Коротко про суть методу

Методика Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення» (The Six Thinking Hats) − це простий і зручний інструмент, щоб навчитися краще:

• працювати з інформацією;

• знаходити переваги і можливості;

• використовувати інтуїцію;

• критично аналізувати проблеми;

• генерувати творчі ідеї;

• організовувати своє мислення.

Білий капелюх − об’єктивні факти і цифри. Факти і цифри занадто часто стають частиною аргументації, підкріплюють певну точку зору. Факти частіше наводяться з якоюсь метою, ніж повідомляють про те, що дійсно є насправді. І тут нам важливо з’ясувати як те, що ми знаємо з даного питання, так і те, що ми НЕ знаємо. Ми повинні поставити собі і опонентові такі запитання:

• Яка інформація є?

• Яка інформація необхідна?

• Як і де отримати інформацію, якої бракує?

• Ключові моменти:

• зазначити конфліктні / суперечливі точки зору;

• оцінити доречність і точність інформації;

• відокремити факти від припущень;

• визначити дії, необхідні для усунення прогалин;

• дізнатися про настрої та емоції.

Далі на прикладі уроку демонструємо, як можна використовувати дану методику. При цьому особливо не відходимо від традиційного способу.

Червоний капелюх − мислення в червоному капелюсі пов’язане з емоціями і почуттями, а також з ірраціональними аспектами мислення (інтуїцією, передчуттями). Мислення в червоному капелюсі є майже повною протилежністю мисленню в білому капелюсі − нейтральному, об’єктивному, майже повністю позбавленому емоційних відтінків. Але воно відіграє важливу роль, якщо виключити емоції і почуття як компоненти з процесу мислення, то вони сховаються на задньому плані і будуть непомітно впливати на мислення, спотворювати бачення і в підсумку направляти фокус уваги в один бік, не даючи широти сприйняття всієї картини в цілому .

Мислення в червоному капелюсі дозволяє зрозуміти:

• що я зараз відчуваю;

• що мені підказує моя інтуїція;

• що говорить мені мій «внутрішній голос».

Ключові моменти використання червоного капелюха:

• обмежитися 30 секундами;

• дозволено висловлювати почуття, підказки інтуїції і «внутрішнього голосу»;

• не потрібно виправдовуватися і пояснювати причини своїх почуттів;

• використовувати як частину розумового процесу, що сприяє прийняттю рішення;

• застосовувати після прийняття рішення.

Чорний капелюх − мислення в чорному капелюсі повинне бути логічним і правдивим, це не атака,  не критичні нападки, це критичне дослідження. Мислення в чорному капелюсі засновується на логіці відповідності та невідповідності. Це не «я тобі доведу, що ти не правий», це критичний АНАЛІЗ проблеми. 

Запитання, які ми ставимо «під чорним капелюхом»:

• Які можливі проблеми?

• Які ймовірні складності?

• На що треба звернути увагу?

• У чому небезпека?

Ключові моменти мислення в чорному капелюсі:

• допомагає в прийнятті правильного рішення;

• вказує на складності;

• досліджує слабкі моменти;

• може збігатися з білим капелюхом;

• виключно ефективний інструмент оцінки при використанні після жовтого капелюха.

Жовтий капелюх − вимагає свідомого зусилля. На жаль, для негативного ставлення існує більше природних причин, ніж для позитивного. Мислення в чорному капелюсі може захистити нас від помилок, ризиків і небезпек. Позитивне мислення повинно бути сумішшю інтересу, задоволення і бажання здійснювати задумане.

Запитання «під жовтим капелюхом»:

• Які переваги?

• Які позитивні сторони?

• У чому цінність?

• У чому приваблива концепція даної пропозиції?

• Чи можна це втілити в життя?

Зелений капелюх − мислення має безпосереднє відношення до нових ідей і поглядів на речі. Одягаючи зелений капелюх, людина виходить за рамки старих ідей, щоб знайти щось краще. Зелений капелюх пов’язаний зі змінами. Мислення в зеленому капелюсі є навмисне і сконцентроване, спрямоване на пошук творчих ідей та альтернатив.

Запитання «під зеленим  капелюхом»:

• Які творчі ідеї є?

• Які можливі альтернативи?

• Як подолати складності, виявлені під чорним капелюхом?

Творчий підхід необхідний, коли всі інші методи виявилися безрезультатними. Творче мислення може спровокувати провокаційні висловлювання зі свідомо ірраціональними ідеями. Воно має в собі «розумовий експеримент», за підключення ж жовтого і чорного капелюхів ми можемо провести оцінку запропонованих альтернатив і неординарних рішень (які позитивні сторони ?; у чому труднощі й небезпеки?).

Синій капелюх − особливий капелюх. Це рефлексивне мислення, мислення про мислення. Під синім капелюхом ми керуємо процесом сприйняття і переробки  інформації. Фокусування − одна з ключових ролей синього капелюха. Постановка питання − найпростіший спосіб фокусування мислення. Тут потрібні певні навички та вміння: уміння ставити правильні запитання, точно визначити і формулювати проблему, ставити завдання для мислення. Під синім капелюхом ми робимо узагальнення і висновки (спостереження і огляд; коментарі; підбиття підсумків; висновки).

Запитання «під синім капелюхом»:

• З чого почати;

• Що на порядку денному?

• Які цілі?

• Які капелюхи використовувати?

• Як підвести підсумок?

• Що робити далі?

Ключові моменти під синім капелюхом мислення:

• фокусує і переспрямовує увагу;

• фіксує вимоги до розумового процесу;

• приймає рішення.

Наприкінці заняття можна поставити запитання для рефлексії:

1. Що нового я дізнався про роботу з інформацією?

2. Чи завжди інформація, закладена у висловлюванні співрозмовника або в друкованому тексті і не підкріплена експресивною мімікою і жестами, є фактом? Як можна перевірити істинність висловлювання?

3. Чи завжди твердження, висловлене експресивно, можна віднести до емоцій?

4. Під яким капелюхом після розгляду різних варіантів вирішення проблеми ми робимо остаточний вибір? Як можна перевірити правильність прийняття рішення для самої людини?

5. Чи існують абсолютно позитивні або негативні події, ідеї, риси характеру тощо?

6. Що може статися, якщо використовувати тільки позитивне або тільки критичне мислення за розв’язання проблеми або оцінки ситуації?

Висновок

Метод 6-ти капелюхів – це психологічна рольова гра. Капелюх певного кольору означає окремий режим мислення, і, надягаючи його, людина «вмикає» цей режим. Це потрібно для складання цілісної думки про проблему, оскільки, як говорилося вище, ми найчастіше думаємо про ситуацію раціонально, що не сприяє повноті картини. Також техніка де Боно дозволяє учителям, класним керівникам вирішувати робочі конфронтації та суперечки. Уміння під різними кутами подивитися на предмет обговорення – запорука успішного оратора. Сама методика вимагає фокусування на різних аспектах, а отже, розвиває уважність. Як висновок, підкреслю, що в глобальному плані шість капелюхів можна застосувати в будь-якій царині, пов’язаній з розумовою працею.

.