О.В.ФЕРТ, 

вчитель історії

ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ 

                                                        Спосіб навчання в сучасній українській школі не мотивує дітей до навчання…

…Нова школа буде плекати  українську ідентичність.

З  концепції реформування середньої освіти «Нова українська школа»

Сьогодні Україна живе в період переоцінки багатьох інститутів та галузей життя. А освіта перебуває в кризовому стані у зв’язку зі швидкими змінами, що відбуваються в світі і ставлять перед педагогами вимогу адаптації до цих явищ та процесів. З концепції реформування середньої освіти «Нова українська школа» підкреслюється: потужну державу і конкурентну економіку може забезпечити згуртована спільнота творчих людей, відповідальних громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня школа України. Випускник середньої школи сьогодні має бути особистістю, здатною до критичного мислення, громадянином, патріотом та інноватором, який може змінити своє життя та життя країни на краще. Формула нової школи містить, крім інших, важливий для освіти складник – виховання на цінностях, що робить навчальну діяльність ближчою до життя, ставить особистий досвід засобом навчання. Особливо значущими в цій формулі є сімейні цінності, адже родинний  досвід є сутністю історичних знань – мікроісторія, що виливається в макроісторію. Важливими компонентами сучасного освітнього середовища є діяльнісний та компетентнісний підходи. В контексті історичної освіти належить формувати такі ключові компетентності: уміння вчитися упродовж життя, соціальну та громадянську компетентності, обізнаність та самовираження у сфері культури. А найбільш цікавим та дієвим для формування ключових компетентностей є метод проектів. Проектна діяльність – один із найперспективніших складників освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетентності, які на Раді Європи були визначені як основні  в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні.   Самостійне оволодіння знаннями, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення  відбувається саме через метод проектів.   

Проект «Я та моя родина Україна» спрямований на учня та його сім’ю, життєвий досвід, формування патріотизму, партнерство вчителів, батьків та учнів, розвиток критичного мислення та творчості, емоційного інтелекту.

У січні 2014 року в Кловському ліцеї за традицією проводили тиждень історії. Зазвичай він приурочується до Дня Соборності України. В ці дні згадуються й лихі сторінки січневих подій 1918 року (бій під Крутами та бої за Київ, боротьбу з навалою більшовицьких військ). Січень, а потім лютий, березень 2014 року особливо болісно відлунювали в душі. Історія ніби повторювалась, вкотре українці відстоювали свою Державу, Батьківщину, поняття якої набувало нового, глибшого значення. Важко було втримати рівновагу, знайти те міцне непорушне, що в будь-якому разі залишиться з тобою як рятівна модель світу, який падав. Аж раптом, за чиїмось покликом в Україні виник новий конкурс «Родинні історії українців». Декілька учнів ліцею підготували цікаві роботи до конкурсу, досить потужні та глибокі, хоч вони і не вибороли призові місця. Більше того, було зрозуміло, що  в них відлунює українська історія в усіх її проявах, вони наповнюють любов’ю до родини, краю, що плекав рід, демонструють велич та красу нашого народу. І тоді спала на думку ідея, що, використавши та примноживши дослідження своїх сімейних історій, можна створити новий цікавий змістовний проект «Я та моя родина Україна».

У тому ж таки році  цей проект увели в життя з 10 – 11-ми класами. Запалити учнів було непросто. Наші діти сьогодні змушені чи то вчитись, чи то готуватись до ЗНО, немає часу, а в запрацьованості зникає бажання. Але у кожного є своя сімейна історія, реліквія, архів, у багатьох  непростий досвід (декілька дітей переїхали вимушено з Донецька). З того почали збирати по краплинах. Найбільшою радістю було несподіване повідомлення однієї дівчинки, яка підготувала історію свого роду… («я тільки почала…вибачте, що так пізно», – сказала ніяково), а то була розповідь про родину відомого українського мученика, митрополита греко-католицької церкви, репресованого в 1946 р., Й.Сліпого. Документи, листи, живі свідчення…

До проекту не залишились байдужими й учителі. Були історії з життя великої родини Кловського ліцею, який – ровесник століття. Сьогодні не можна вчити  історію як хронологію, статистику, бездумний вир подій, що витворюють історичний простір. Її треба розглядати зсередини, з маленьких історій родин. Це дає відчуття історії, її близькість та глибину.