І.Б. СПІВАКОВА,

 директор Кловського ліцею № 77

ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ЛІЦЕЮ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ  «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»

У професійному становленні та інноваційному розвитку вчителя важливу роль відіграє система методичної роботи  загального закладу освіти, яка, з одного боку, є сполучною ланкою між життєдіяльністю педагогічного колективу,  державною системою освіти, психолого-педагогічною наукою, перспективним педагогічним досвідом школи, з іншого, дозволяє системно,  планомірно компенсувати недоліки професійних знань кожного вчителя і створює умови для розвитку його професійної компетентності.

У психолого-педагогічних дослідженнях досить глибоко розроблено загальнотеоретичний фундамент основ системи методичної роботи у закладах загальної освіти. Окремі, важливі для вирішення цієї проблеми, ідеї сформульовано в розвідках із філософії освіти (В. Андрущенка, В. Кременя, С. Клепко, В. Огнев’юка та інших учених); у доробках щодо змісту та організації методичної роботи з педагогічними працівниками (Ю. Бабанський, Б. Гершунський , А. Зєвіна, А. Моїсеєв, М. Поташник, С. Крисюк, В. Гуменюк, І. Наумчук, А. Єрмола, В. Химинець, В. Демчук, В. Пуцов, І. Линьова, Б. Тевлін, Т. Макарова; у працях, А. Зєвіної, І. Жерносека,   Н. Островерхової, Н. Клокар, В. Крижко, Т. Полякової визначено зміст та структуру методичної роботи; форми та методи організації методичної роботи у школі досліджені А. Моїсеєвим, В. Пікельною М. Поташником, А. Зєвіною. Різні аспекти розвитку та реформування сучасної професійної освіти досліджують В. Бобрицька, В. Биков, Б. Гершунський, Р. Гуревич, Ю. Машбиц, Е. Морзе, С. Сисоєва, О. Спірін, Л. Хоружа та інші вчені. 

Зазначимо, що є багато неординарних підходів щодо визначення самої суті поняття «система методичної роботи». Одні автори розглядають методичну роботу як форму організації підвищення професійності вчителів (Ю. Бабанський, Н. Волкова, В. Кудзоєва, Т. Рабченюк та інші), як умову розвитку педагогічної творчості педагогів (Т. Берсенєва, Л. Білієнко, Н. Дудниченко, В. Загвязинський, С. Максимюк, Є. Повар), як допомогу у формуванні наукової організації навчального процесу (Г. Азаріашвілі, В. Головінов і В. Головінова, І. Жерносек, В. Зотова, О. Остапчук), як засвоєння досягнень науки і передового досвіду (Г. Гребенюк, О. Деменцев, І. Жерносек, Ф. Касабаєва, К. Кіндрат, Ф. Красовський, Р. Кулдавлєтов, В. Лозовецька, М. Нікандров, Є. Петрова та інші); як організацію підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників (Т. Абдулаєв, О. Автомонова, В. Бондар, Х. Золотар, С. Мануйленко, О. Овдієнко). 

Науковці визначили та обґрунтували переваги методичної роботи безпосередньо у школі (порівняно з іншими формами підвищення кваліфікації вчителів): має відносно безперервний, постійний, повсякденний характер; дозволяє в найтісніший спосіб пов’язувати зміст і характер методичної роботи з проблемами, ходом і результатами реального навчально-виховного процесу, змінами щодо знань, умінь і навичок учнів, рівня їхньої вихованості та розвитку;  дає можливість її організаторам ґрунтовно, впродовж тривалого часу, вивчати діяльність та особистісні якості конкретних учителів і класних керівників, виявляти недоліки та складнощі їхньої діяльності, паростки передового досвіду, педагогічного новаторства, що дозволяє забезпечити інноваційний розвиток вчителя більш керованим процесом. 

Методична робота у школі здійснюється у живому, конкретному педагогічному колективі навчального закладу, який функціонує та розвивається, і це  створює особливо сприятливі умови для надання кожному вчителеві реальної можливості брати участь не лише в реалізації готових програм підвищення кваліфікації, але й бути активним учасником у їх плануванні, проектуванні. Безпосередній зв’язок методичної роботи у школі з освітньою діяльністю кожного вчителя, конкретними школярами допомагає скоротити відстань між прагненням педагогів працювати по-новому та  результатами їхньої діяльності. Так, у педагогічній енциклопедії В. Пуцовим та Л. Набокою методична робота у школі визначається як цілісна, заснована на досягненнях науки, освітніх інноваціях, конкретному аналізі стану навчально-виховного процесу, система діагностичної, пошукової, аналітичної, інформаційної, організаційної діяльності та заходів, спрямованих на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу школи в цілому та удосконалення якості навчально-виховного процесу. А. Єрмола, О. Корнєва, В. Пікельна, О. Сидоренко систему методичної роботи, організовану безпосередньо у навчальному закладі, розглядають як: 

1. засіб підвищення професійного рівня та майстерності педагогічних працівників і як результат – підвищення ефективності навчально-виховного процесу конкретного навчального закладу;

2. важливий фактор вивчення, акумулювання і поширення кращого педагогічного досвіду та інноваційного розвитку навчального закладу; 

3. засіб стимулювання самоосвіти та професійного саморозвитку педагогічних працівників; 

4. важливий складник управління навчальним закладом та ін.

З’являються наукові публікації, у яких автори порушують проблему зміни в організації методичної роботи, підкреслюють значимість кадрового складу педагогічного колективу,  визначають інноваційний характер методичної роботи в школі в контексті змін філософії освіти в Україні, тенденцій інтеграції освіти України з європейським співтовариством, «перебудови» світогляду вчителів щодо зміни традиційної організації навчання на інноваційну. 

Проте сучасна практика організації та змісту методичної роботи свідчить, що загалом інноваційна політика в країні має процесуальний характер, тому результат модернізації системи методичної роботи нерідко теж має характер декларації, конформізму, «інформаційного стресу», «управлінського синдрому». Як наслідок, методична робота з її традиційними функціями, принципами, цілями і формами роботи не задовольняє потреби у якісній шкільній освіті не лише державу, суспільство, але й самих учителів, які прагнуть працювати у режимі розвитку, оперативно та ефективно розв’язувати психолого-педагогічні проблеми шкільного освітнього процесу.

Саме розуміння системи методичної роботи  як міждисциплінарної наукової проблеми, аналіз наукового дискурсу щодо інноваційного  розвитку вчителя як феномена сучасної педагогічної інноватики актуалізували питання модернізації системи методичної роботи ліцею (нових функцій, напрямків, змісту, форм і методів методичної роботи ЗЗО) як ефективного механізму, умови розвитку професійної компетентності сучасного вчителя. 

Опрацювання вітчизняних джерел із питання організації методичної роботи як системи і насамперед тих, що відображають структуру та зміст методичної роботи у закладах освіти, та частково – узагальнення власного педагогічного досвіду автора, надало можливість визначити концептуальні орієнтири та вектори розбудови сучасної моделі науково-методичної роботи загального  закладу освіти.

У контексті нашого дослідження ми розглядаємо модель науково-методичної роботи як створюваний із метою отримання й збереження інформації специфічний об’єкт у формі уявного  образу, опису знаковими формами; як матеріальну систему, що відображає властивості, характеристики й зв’язки об’єкта-оригіналу (система НМР ліцею). 

Модель – це не лише відображення певного стану педагогічної реальності, але й форма науково-методичної роботи, що передбачає  репрезентацію майбутньої практики й засвоєних інноваційних форм інноваційної діяльності конкретного загальноосвітнього навчального закладу.  Модель приймає на себе такі функції інноваційної діяльності педагогів: спільне вироблення реалістичної мети, критеріальне моделювання, кооперація дій і самоспрямування, самомоніторинг процесу й моніторинг за результатом, прогностичне регулювання. Модель створюється  на основі процесу взаємовпливу, що викликає взаємопристосування поведінки суб’єктів діяльності на інноваційній основі та  забезпечує визначення реалістичної мети з подальшим поєднанням зусиль і самоспрямуванням дій на її досягнення. Подібна модель має  відповідати таким технологічним вимогам, як системність, реалістичність, ефективність за результатами, відтворюваність. Її можна розробляти за такими інваріантними  компонентами:

1. Суб’єкти системи науково-методичної роботи: керівник закладу освіти, заступники директора, методична рада ЗЗСО, методичні об’єднання (кафедри), психолог, бібліотекар, науковці, які співпрацюють із ЗЗСО; 

2. Об’єкти системи науково-методичної роботи ЗЗСО: фінансові ресурси ЗЗО, кадрові ресурси, традиційні науково-методичні форми внутрішньо-шкільної роботи, нестандартні науково-методичні форми й методи, сприятливе навколишнє середовище (прогресивна педагогічна практика творчих вчителів та педагогів-новаторів); 

3. Фактори впливу на процес інноваційного розвитку системи  НМР: матеріальний фактор (можливість користуватися бібліотекою, Інтернетом, напрацюваннями методичних кабінетів, підвищувати свій загальнокультурний та фаховий рівень), забезпечення продуктивних соціальних зв’язків (навчально-виробничих, колективних, організація дозвілля та ін.), психологічні особливості вчителя (позитивна самомотивація, підтримка, самовдосконалення, самоорганізація, саморегулювання, корекція, самооцінка, самоаналіз та ін.), партнерська управлінська підтримка, курсова перепідготовка вчителя, навчання в міжкурсовий період, самоосвіта педагога, робота творчих груп, новітні ефективні форми науково-методичної діяльності, підтримуюче навчання, дистанційна освіта, взаємонавчання рівних; 

4. Форми організації процесу зростання професійної компетентності вчителя: на рівні ЗЗО, на районному рівні, на рівні міста, на всеукраїнському рівні; інститут післядипломної освіти, магістратура, аспірантура, віртуальні методичні кабінети, навчання за допомогою можливостей мережі Інтернет та ІКТ;

5. Умови ефективності  науково-методичної діяльності: фінансовий складник (державні й позабюджетні асигнування); кадрова забезпеченість, взаємодія й збалансованість; управлінський складник (спільне вироблення реалістичної мети й завдань, критеріальне моделювання, кооперація дій і самоспрямування, самомоніторинг процесу й моніторинг за результатом, прогностичне регулювання, науково-методична спроможність та забезпеченість, ефективність).       

Усі компоненти інваріантної моделі взаємопов’язані між собою, що  дозволило нам спроектувати та експериментально перевірити варіативну модель науково-методичної роботи ліцею в умовах змін, яка впроваджувалася упродовж чотирьох років.

Як уже зазначалося, педагогічна теорія і практика показують, що основний шлях, який здатний суттєво вплинути на інноваційний розвиток вчителя, є чітко організована науково-методична робота навчального закладу. Систему науково-методичної роботи  в ліцеї ми розглядаємо як спеціальний комплекс практичних заходів, що базуються на досягненнях психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду, інноваційної  педагогічної практики, які спрямовані на всебічне підвищення інноваційної компетентності і професійної майстерності кожного педагога. Цей комплекс орієнтований передусім на інноваційний розвиток вчителя, педагогічного колективу в цілому, а в підсумку – на підвищення якості ліцейної освіти. 

Нами були визначені основні функції науково-методичної роботи: аналітична (вивчення та аналіз проблем життєдіяльності ліцею, актуальних і перспективних потреб учасників освітнього процесу;  дослідження готовності педагогічного колективу ліцею  до інноваційної, проектної, дослідницької діяльності; збір інформації про хід, результати та перспективи розвитку навчально-виховного процесу ліцею); прогностична (розробка програми розвитку науково-методичної роботи ліцею,  прогнозування тенденцій і змін змісту та організації системи науково-методичної роботи закладу з метою коригування програми, прогнозування наслідків реалізації програми НМР ліцею);  організаційна (формалізація моделі НМР ліцею, організація роботи кафедр, методичних об’єднань, творчих груп,  створення умов для дослідно-експериментальної роботи та ін.); координаційна (здійснення взаємодії окремих напрямків, служб, груп, проектних колективів, що забезпечують реалізацію програми НМР ліцею, координація індивідуальних досліджень та виконання методичних тем викладачів та ін.); експертно-оцінювальна (експертиза науково-методичної та навчальної продукції, документації,  оцінка пропозицій щодо здійснення тих чи інших нововведень у навчально-виховний процес ліцею, оцінювання результатів досліджень, експерименту тощо).

        Стратегія розвитку науково-методичної роботи передбачала  модернізацію усіх компонентів системи внутрішкільної методичної роботи, а саме: мети, завдань, змісту, форм і методів її організації. Нами були визначені принципові позиції щодо розвитку науково-методичного інноваційного середовища ліцею:

1. неможливість зведення методичної діяльності вчителя  лише до роботи за предметними методиками у межах МО;

2. відмова від оцінки ефективності методичної діяльності вчителя за формальними результатами навчального процесу (навченість учнів, участь в олімпіадах, конкурсах, результати державної атестації тощо) та переходу до наукових критеріїв кінцевого результату, тобто, рівень освіченості, компетентності учнів;

3. впровадження діагностики труднощів учителів як основи вибору оптимальної структури, змісту, форм і методів роботи з ними;

4. використання нових форм активного навчання, а також модернізація традиційних  форм методичної роботи;

5. вибір на науковій основі оптимальної структури, змісту і форм науково-методичної діяльності;

6. зміщення акценту у змісті науково-методичної діяльності, усієї роботи з кадрами на формування їх професійної компетентності (організаційної, методологічної, культурологічної тощо);

7. розвиток науково-методичної діяльності від організованих форм до самоосвіти, від обов’язкової участі до добровільної та ін.

Наша позиція дозволила визначити пріоритети, напрямки освітньої практики у ліцеї:

• підвищення професійної компетентності вчителів ліцею, удосконалення програмно-методичного супроводу науково-методичної ліцейної освіти, забезпечення ефективного управління освітнім процесом;

• забезпечення умов для безперервного вдосконалення професійної майстерності вчителя з урахуванням  його інтересів;

• інформаційне забезпечення освітнього процесу;

• забезпечення умов для вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду;

• забезпечення системного розвитку інноваційних процесів у ліцеї;

• забезпечення контрольно - аналітичної експертизи науково-методичної роботи ліцею. 

Це потребувало вирішення таких завдань:

• розробка інноваційного компонента змісту методичної роботи, що      забезпечує формування інноваційного світогляду, інноваційних знань, активність навчально-пізнавальної діяльності;

• інтеграція навчальної, науково-дослідної, професійно-педагогічної діяльності, що забезпечує комплексність у формуванні інноваційних умінь і якостей вчителів;

• розробка технологій, засобів, активних методів та нових організаційних форм освітньої діяльності педагогів, що забезпечують активізацію педагогічного процесу, особистісну орієнтацію та професійну спрямованість; 

• виявлення умов і вимог до реалізації процесу впровадження новацій з урахуванням специфіки інноваційних процесів у школі; 

• розвиток професійної компетентності, що включає взаємопов’язані компетенції – психолого-педагогічну, фахову, спеціальну, організаційно-управлінську, комунікативну, рефлексивну;

• розвиток інтелектуальних, творчих, дослідницьких, рефлексивних здібностей, професійно-особистісних якостей;

• допомога вчителям у створенні та реалізації програми самовдосконалення та самореалізації. 

Таке розуміння системи науково-методичної роботи ліцею сприяло виокремленню компонентів її моделі: цільовий, змістовий, організаційний, управлінський та результативний. У такій послідовності охарактеризуємо їх зміст.

Цільовий компонент

Основна мета науково-методичної роботи: забезпечити покращання якості ліцейної освіти шляхом підвищення професійної компетентності вчителів та вирішення інноваційних проблем в освітньому процесі, інноваційному розвитку ліцею.

Для реалізації поставленої мети необхідним є вирішення таких завдань:

• створення єдиного інформаційного простору для регулювання інформаційних потоків управлінської та науково-методичної документації, концентрації передового педагогічного досвіду інноваційних досягнень в освітній практиці ліцею;

• забезпечення ефективної й оперативної інформації про нові методики, технології, організацію та діагностику навчально-виховного процесу;

• сприяння створенню програмно-методичного і наукового забезпечення навчально-виховного процесу, умов для впровадження і поширення передового педагогічного досвіду, інновацій, науково-дослідних, дослідно-експериментальної та інших видів творчої діяльності;

• забезпечення проведення діагностичних та атестаційних процедур для об’єктивного аналізу процесу розвитку всіх суб’єктів освітнього процесу й досягнутих результатів, стимулювання педагогічної  творчості;

• сприяння організації раціональної педагогічної праці, саморозвитку педагогів та ліцеїстів.

Змістовий компонент

Розвиток професійних компетентностей учителів ліцею, а саме володіння різними методами навчання, знання механізмів  використання дидактичних методів, прийомів і вміння застосовувати в процесі навчання для формування універсальних способів дій учнів як на уроці, так і в позаурочний час; використання інноваційних технологій для підвищення якості ліцейної освіти, які передбачають новий зміст науково-методичної роботи, вміння усвідомлювати рівень власної діяльності, своїх здібностей, уміння бачити недоліки у своїй роботі, бажання самовдосконалюватися.

Опанування новим змістом науково-методичної роботи здійснюватиметься у  двох незалежних за видами діяльності, але взаємопов’язаних за змістом напрямках: науковим та методичним.

1. Наукова робота

Мета: отримання нових знань із педагогіки, дитячої та соціальної психології. 

Завдання:

• впровадження педагогічно доцільних нововведень;

• участь у науково-практичних семінарах;

• розробка методичних і навчальних матеріалів.

2.Методична робота

Мета: підвищення якості та ефективності освітнього процесу на основі досягнень психолого-педагогічної науки.

Завдання:

• проведення семінарів, консультацій з теоретичних основ і методики навчання і виховання;

• обмін педагогічним досвідом (конференції, круглі столи, відкриті уроки, трансляція методичних розробок та ін.);

• підвищення кваліфікації педагогів ліцею;

• координація та регуляція освітнього процесу (робота науково-методичної ради, кафедр, методичних об’єднань, атестаційної комісії та ін.).

Зміст науково-методичної роботи

1. Підвищення професійної компетентності педагогів:

1. Питання загальної культури (загальнокультурна підготовка).

2. Філософія освіти (методологічна і світоглядна підготовка), педагогічні теорії (загальнопедагогічна підготовка).

3. Теорія і методика викладання (методична підготовка).

4. Теорія виховання (виховна підготовка); психологія (психологічна підготовка).

5. Теорія соціального управління і менеджменту (управління підготовки).

6. Інформаційно-комунікативна підготовка.

2. Зміст удосконалення програмно-методологічного супроводу реалізації освітньої програми ліцею визначається характеристиками самої освітньої програми та її змістовим наповненням. 

3. Зміст науково-методичного сприяння інноваційному розвитку освітнього процесу в ліцеї обумовлений необхідністю проведення педагогічних досліджень.

Обов’язковим є опанування вчителями знаннями та вміннями з методології, теорії і технології проведення  експерименту, дослідження.

Науково-методична тема ліцею «Креативна гуманітарна освіта для формування та розвитку компетентної особистості учня ліцею з поглибленим вивченням іноземних мов» визначила основний зміст науково-методичної роботи, а саме:

1. Розширення практики застосування нових освітніх технологій у предметному та непредметному навчанні.

2. Ускладнення методичних схем предметного викладання. Зміни форми оцінки результатів навчання у середній та старшій школі, розробка нових форм викладання навчальних предметів, варіативних курсів; забезпечення проходження програми на різних рівнях для різних груп учнів з наданням права вибору; широке використання методу дослідницьких та навчальних проектів, які дозволяють інтегрувати зміст предметного навчання.

3. Розробка авторських міжпредметних інтегрованих курсів, формування ключових компетентностей ліцеїстів, навчання способам проектної і дослідницької діяльності та ін.

4. Упровадження освітніх технологій з урахуванням вікових особливостей ліцеїстів. Використання навчання у малих групах, модульне навчання, метод проектів, метод проблемного навчання, евристичний і дослідницький методи,  рольові і ділові ігри.

Таким чином, досягнення нового рівня науково-методичної роботи неможливе без організації у ліцеї дослідницької і експериментальної роботи вчителів зі створення та впровадження у педагогічну практику різних освітніх нововведень, які дозволять, з одного боку, вирішити актуальні проблеми розвитку інноваційного освітнього процесу в ліцеї, з іншого –  забезпечити інноваційний розвиток вчителів.   

Організаційний  компонент

Науково-методична робота здатна підвищити ефективність освітнього процесу ліцею за умови визначення її організаційної структури, яка забезпечує цілісність ліцейної освітньої системи при різних внутрішніх і зовнішніх змінах. Нами був обраний матричний вид оргструктури науково-методичної роботи ліцею. Організаційну структуру науково-методичної роботи ми розглядаємо як спосіб взаємодії посадових осіб, органів управління, структурних підрозділів ліцею, покликаних сприяти забезпеченню якості освіти за допомогою підвищення професійної компетентності педагогів і вирішення інноваційних проблем освітнього процесу.

Роль функціональних підрозділів науково-методичної системи в ліцеї виконують різноманітні об’єднання (групи), які створюються для розв’язання тієї чи іншої інноваційної задачі: науково-методична рада (НМР), інформаційно – аналітичний центр (ІАЦ), кафедри, предметні методичні об’єднання, творчі групи, команди, проектні колективи та ін.

Науково-методична Рада (НМР) – розглядає, виробляє, оцінює стратегічно важливі пропозиції щодо інноваційного розвитку ліцею, окремих його ланок; робить свої висновки і пропозиції щодо прийняття остаточного рішення на педагогічній Раді.

Кафедри – управління науково-дослідницькою діяльністю педагогів, аналіз і корекція навчально-методичних комплексів, нових навчальних курсів, їх експертне оцінювання і рецензування, творчі зв’язки з профільними науковими установами, атестація педагогів тощо.

Предметні методичні об’єднання ‒ створення умов для впровадження інноваційних методичних розробок із викладання предмета в педагогічну практику; надання впливу на результативність методичної роботи і самоосвіта вчителів; стимулювання розвитку передового педагогічного досвіду, творчості та ініціативи вчителів; забезпечення розвитку педагогічної співпраці; залучення вчителів до пошукової дослідно-експериментальної роботи. 

Інформаційно-аналітичний центр (ІАЦ) – здійснює управління інноваційною діяльністю та планування процесу впровадження новацій в освітнє середовище ліцею. Основна увага при цьому приділяється підготовці педагогів до діяльності (експериментальної, пошуково-дослідницької).

Науково-консультативний відділ – створення різних проблемних творчих колективів, визначення пріоритетної тематики їх діяльності, удосконалення навчально-методичного забезпечення реалізації освітньої програми, аналіз процесів і результатів системних нововведень та ін.

Координаційний відділ – здійснює стратегічне управління діяльністю кафедр і МО на основі бачення загальної стратегії і основних напрямків розвитку ліцею; здійснює координацію науково-методичної роботи через планування та організацію науково-методичної роботи.

Експертний відділ – участь в експертизі найбільш важливих, стратегічних методичних і управлінських документів ліцею.

 Така організаційна структура  науково-методичної роботи відповідає інноваційному типу ЗЗСО, яким є ліцей, і дозволяє вирішувати нетрадиційні педагогічні проблеми, здійснювати науково-методичний супровід освітнього процесу у навчальному закладі.

Отже, можемо констатувати, що науково-методична робота в ліцеї як один із об’єктів управління є багатофункціональною системою взаємопов’язаних дій, комплексом заходів, що базуються на досягненнях науки і передового  педагогічного досвіду. Вона відіграє важливу роль у виконанні місії ліцею, надаючи цілісність процесу вдосконалення професійного рівня педагогів та розвитку творчого потенціалу ліцеїстів. Така організаційна структура науково-методичної роботи сприяє режиму розвитку ліцею, його адаптації до змін у сфері освіти, високій конкурентоспроможності, ефективному впровадженню та супроводу інновацій.

Управлінський компонент

Як основні складники системи управління науково-методичною роботою традиційно визначені організаційна структура і процес управління. Управління науково-методичною роботою на основі таких сучасних наукових підходів, як системно-діяльнісний, синергетичний, програмно-цільовий, компетентнісний, особистісно зорієнтований, аксіологічний інтегрується в загальну систему управління ліцеєм. Процес управління науково-методичною роботою можна визначити як безперервну послідовність дій, здійснюваних посадовими особами, органами управління, структурними підрозділами ліцею, спрямованих на забезпечення якості освіти за допомогою підвищення професійної компетентності педагогів і вирішення інноваційних проблем освітнього процесу. 

За цих умов управління науково-методичною роботою має випереджальний характер, що повинно знайти відображення у формалізації моделі розвитку науково-методичної роботи ліцею, яка сприятиме формуванню цілісного науково-методичного середовища, під яким ми розуміємо професійне співтовариство керівників усіх рівнів управління науково-методичною роботою (професійне співтовариство включає директора, заступника директора з НМР, керівників кафедр, методичних об’єднань та соціально-психологічної служби), і забезпечить високу  якість ліцейної освіти. Управління якістю науково-методичної роботи ми розглядаємо як процес розвитку компетентності педагогів, спрямований на підвищення якості освітнього процесу, і як впровадження гнучкої організаційної структури. Таким чином, управління якістю науково-методичної роботи направлене як на стандартизацію та забезпечення дотримання протягом навчального року основних властивостей, які характеризують систему науково-методичної роботи ліцею, так і на їх щорічну модернізацію відповідно до актуальних проблем освітнього процесу. 

Саме програмне управління науково-методичною роботою ліцею  сприятиме режиму розвитку ліцею, його адаптації до змін у сфері освіти, високій конкурентоспроможності, ефективному впровадженню та супроводу інновацій.

У ліцеї розроблені та затверджені локальні акти, які регламентують науково-методичну роботу:

• Положення про НМР;

• Положення про кафедру;

• Положення про методичне об’єднання;

• Положення про ІАЦ та ін.

Результативний компонент

Результати науково-методичної роботи визначаються рівнем підвищення професійної компетентності педагогів та вирішенням інноваційних психолого-педагогічних проблем, які, в свою чергу, забезпечують інноваційний розвиток вчителя. Таке розуміння результатів науково-методичної роботи сприятиме:

• вдосконаленню програмно-методичного супроводу реалізації освітньої програми ліцею;

• інноваційному розвитку освітнього процесу, який передбачає розв’язання актуальних психолого-педагогічних проблем життєдіяльності ліцею. 

Модель науково-методичної роботи ліцею відповідає таким технологічним вимогам, як системність, реалістичність, ефективність за результатами, відтворюваність.

Складниками моделі є принципи науково-методичної роботи, мета, завдання, зміст, методи і форми, критерії результативності управління. Сучасні принципи управління науково-методичною роботою припускають директивну регламентацію прав і обов’язків, педагогічну підтримку, доцільність, інформаційну достатність та інше. Мета науково-методичної роботи полягає у створенні умов для задоволення професійних потреб педагогів та актуальних запитів ліцеїстів. Досягнення мети забезпечується вирішенням завдань, які знаходять своє відображення у змісті управлінської діяльності за такими напрямами, як прогнозування і проектування освітнього процесу в ліцеї, налагодження та координування наукових зв’язків, упровадження в практику сучасних технологій, підвищення рівня професійної компетентності вчителів і керівників, організація дослідно-експериментальної роботи тощо. Теоретичні основи практики навчання і виховання в ліцеї базуються на теорії систем, теорії соціально-опосередкованої і компетентнісної освіти, теорії розвивального навчання. Ці засади дозволяють реалізувати на практиці систему навчання в ліцеї, що також  складається з таких елементів, як зміст освіти, викладання (методика навчання), вчення (навчальна діяльність).

Отже:

1. Удосконалення науково-методичної роботи вчителів  ліцею – це складний багатофакторний процес їх входження в інноваційну діяльність, що визначається такими напрямками, як реалізація інноваційних підходів, підвищення рівня кваліфікації вчителів, рівня розвитку практичних і методичних умінь, включення вчителів у наукові дослідження, активна участь педагогів у дослідно-експериментальній роботі.

2. Професійна кваліфікація вчителів виступає як інтегративна характеристика теоретичних і прикладних знань, практичних і методичних умінь, творчої активності. Вона забезпечує ефективну роботу вчителів з учнями, сприяє творчій активності, ініціативності школярів. 

3. Вдосконаленню системи  науково-методичної роботи вчителів сприяє комплекс педагогічних умов, що включає: готовність учителя до реалізації інноваційних підходів, готовність адміністрації школи підтримувати вчителів у реалізації цих підходів; апробація теоретичних і прикладних знань, а також методичних та практичних умінь вчителів у  дослідно-експериментальній роботі.